Класифікація та методика оцінки мілітарного забруднення грунтів: Контроль за забрудненням ґрунтів
Контроль за забрудненням ґрунтів базується на перевірці відповідності концентрацій забруднюючих речовин установленими нормами і вимогами у вигляді ГДК або фонових концентрацій. При контролі рівня забруднення ґрунтів хімічні речовини відповідно до ГОСТ 17.4.2.01–83 «Охорона природи. Ґрунти. Класифікація хімічних речовин для контролю забруднень» за ступенем небезпеки поділяють на три класи:
1 клас – високо небезпечні;
2 клас – помірно небезпечні;
3 клас – мало небезпечні.
Показники, за якими встановлюють клас небезпеки речовин наведені в таблиці 6.
Таблиця 6. Критерії класів небезпечності хімічних речовин у ґрунтах
Із хімічних речовин, що потрапляють у ґрунт із викидами, скидами, відходами, до 1–го класу віднесені миш’як, кадмій, ртуть, селен, цинк, фтор, бензапірен; 2–го – бор, кобальт, нікель, молібден, сурма, хром; 3–го – барій, ванадій, вольфрам, марганець, стронцій, ацетофенон.
Вибухові речовини оцінюються також відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, завданої землі, ґрунтам внаслідок надзвичайних ситуацій та/або збройної агресії та бойових дій під час дії воєнного стану» [67].
Таблиця 7. Коефіцієнти небезпечності забруднюючих речовин (Кн) [67]
Забруднення ґрунтів, як і інших середовищ, є комбінованим, у зв’язку із чим при хімічному контролі забруднення виникає необхідність виділити пріоритетні забруднювачі речовини, що підлягають контролю у першу чергу. При визначенні яких ураховують класи небезпеки речовин. У випадку відсутності можливості обліку всього комплексу хімічних речовин, що забруднюють ґрунт, оцінювання здійснюють за найнебезпечнішими речовинами, тобто речовинами, що належать до більш високого класу небезпеки.
Попередній розділ (Класифікація деградаційних змін у ґрунтах, обумовлених воєнними діями)